Наша історія

1861 року в селі Городище була побудована на кошти сільської громади перша школа, яка була розташована на розі двох вулиць Берег і Шлях (тепер Гончарова) це приміщення зберігалося до 1967 року, коли було побудоване нове приміщення по вулиці Шевченка (колись Кононівка).

Це була звичайна сільська хата під соломою на дві половини, а посередині переділяли стіни. В одній половині проводилося навчання, де було 30 учнів, в другій - квартира вчителя і комора. Навчалися в основному хлопчики з заможних сімей, серед яких було 2-3 дівчинки. Заняття проводив один учитель. Закону Божого учив священик і дяк. Навчання було складне, бо навчалися російською мовою, яка для сільських дітей була складною.

Школа, збудована у 1861 році, уже не могла забезпечити освітою городищан. Село зростало за кількістю дворів, за кількістю дітей, яких потрібно навчати, дати хоч якусь початкову освіту. Тому рішенням громади в 1880 році у селі було збудоване нове приміщення уже двокласної земської школи. Приміщення це існує і нині - тут розміщена сільська бібліотека та квартира для вчителів.

У цій школі було три групи навчання. У першій і другій групі навчалося до 80 учнів, а в третій - 15-20 учнів. Третю групу готували до складання іспитів. Учні, які успішно складали іспити, мали право вступати в школи вищого рівня.

У школі навчалися читати, писати, математики, співу, елементів географії та природознавства. Два рази на тиждень по одному уроку читався Закон Божий. Його проводив місцевий священик.

У 1902 році було збудовано церковно-приходську школу біля церкви на 70-80 учнів. На той час церква була головним вогником поширення освіти і православної віри. Навчання велося теж російською мовою.

У 1910-1911 роках у селі було збудоване нове дерев'яне приміщення школи, навколо обкладене цеглою і квартири для вчителів.

В цій школі проводилося трирічне навчання. Збільшилася і кількість учителів. Приміщення, збудоване в 1910-1911 роках збереглося і нині, хоч і в неприглядному вигляді. Частина цегляної обкладки була зруйнована ударом бомби в 1943 році, коли в школі був шпиталь. Починаючи з 1905 року, контингент учнів у селі збільшувався і навіть частина учнів, які закінчили нашу школу, просувалися до навчання в семінарії та медичні школи.

Частина учнів, які закінчили нашу школу, продовжили навчання в середніх та вищих навчальних закладах. До 1917 року одержали вищу освіту такі городищани: Павленко І.В.(вчитель), Гажало І.П. (лікар), Гажало П.Ф. (лікар), Гажало М.П. закінчив Київську художню школу.

Після революцій 1917 року потяг до освіти у населення зростає. Після закінчення трудового дня жителі села Городище йшли у хати-читальні, школу, щоб навчитися читати, писати і рахувати. Наступ на неписьменність йшов активно. Протягом декількох років неписьменність була переможена.

На початку 30-х років у селі було запроваджене початкове чотирикласне навчання рідною мовою. Велика увага у школі приділялась трудовому навчанню, зокрема дослідній діяльності на пришкільних ділянках.

З 1930 року на території Городищенської семирічної школи почала діяти відома на всю Україну агростанція. Навчально-дослідницька ділянка поля розміром 0,60 га, яка згодом збільшилася до 12 га. Першим організатором і керівником навчально-дослідницької роботи був учитель природознавства Луньов Іван Федорович (репресований у 1937 році).

Семирічна школа в Городищі проіснувала до 1955 року. Перший випуск учнів 10 класу загальноосвітньої школи відбувся в 1956 році (класний керівник Костриця В.І.)

18 квітня 1958 року по вулиці Криничанка та вулиці Кононівка (нині Шевченка) відвели під будову двоповерхової школи земельну ділянку до трьох гектарів. А 18 червня 1958 року було закладено перший камінь. Протягом 1960-1961 років було закладено фундамент. В закладенні першого каменя брали участь голова сільської ради Семененко В.Ф. голова колгоспу Самченко В.М., директор школи Маслак Г.П.

Літопис будівництва школи був довгий і складний, то відсутність належних коштів, то відсутність матеріалів і робочої сили постійно гальмували будівництво. Залучалися додаткові кошти з місцевих бюджетів, використовувалася і праця учнів та вчителів.

4 вересня 1967 року 1-і, 5-і - 10-і класи зайшли у світлі кабінети новозбудованої школи (директор Рекун В.Д.), залишивши 2-й, 3-і та 4-й класи в старому приміщенні. Розпочалися заняття в одну зміну.

На початку будівництва нової школи контингент в 1961-1962 н.р. складав 398 учнів, 1967-1968 н.р. - 468 учнів. Діаграма розвитку освіти у селі Городище на протязі п'ятдесяти років, яку склав Криницький М.О., а продовжили Костриця В.І. та Курінський І.І., додається.

Проте з ряду об'єктивних і суб'єктивних причин населення Городища кількісно щороку зменшувалося, що позначилося на кількості учнів школи. Так, в 1970-1971 н.р. було 445 учнів, а в 1972-1973 н.р. - 420 учнів, 1981-1982 н.р. - 258 учнів, а в 1985-1986 н.р. - 181 учень, 1999-2000 н.р. - 136 учнів. У 2008-2009 н.р. навчалося 110 учнів, минулого 2014-2015 н.р. -78 учнів, у цьому 2015-2016 н.р. навчається 69 учнів, мешканців сіл Городище, Пальчики, хутора Шуминого та хутора Петровського.

2013-2014 н.р. Городищенську ЗОШ І-ІІІ ступеня реорганізовано в Городищенський НВК, де була організована група дошкільнят, віком від 3 до 6 років у кількості 20 дітей. Наш навчальний заклад знаходиться за адресою с.Городище, вул. Шевченка, 2.

Протягом 1946-1954 років семирічну школу закінчив 341 учень, а з 1955-по 1999 роки закінчило 1604 учні, в тому числі 1491 учень з середньою освітою. З 1999 по 2015 рік випускникам видано 108 похвальних грамот, 83 золотих, 14 срібних медалей.

Школа була загальноосвітня, трудова, політехнічна. В навчальному процесі основна увага приділялась українській і російській мовам і літературам, математиці, фізиці, хімії, біології, іноземній мові, історії, які вивчалися згідно програм Міністерства освіти і науки України.

Керівниками навчального закладу були: 1972-1999 роки - Булах М.С., 1999-2015 роки - Доброріз М.П., а з 2015-2016 н.р. директором НВК працює Журавель П.М.